Фабула справи
В населеному пункті Н. в темну пору доби, водій рухався на легковому автомобілі. Раптово, в забороненому місці, пішохід вибіг на проїзну частину дороги з узбіччя на праву смугу руху. Пішохід загинув. Під час розслідування було встановлено, що допустимої швидкості руху водій в даній ситуації не перевищив, однак під час проходження медичного огляду на стан сп’яніння, було виявлено, що рівень алкоголю перевищує допустиму норму. Саме це стало причиною недовіри до показів водія, поліцейські не взяли до уваги вказані ним обставини і механізм пригоди. Слідчі органи звинуватили його у порушені вимог Правил Дорожнього Руху, що призвели до загибелі людини. В основу їх висновку були покладені виключно теоретичні вихідні дані, не враховуючи покази водія, щодо конкретної видимості небезпеки для руху і встановленого стану сп’яніння у нього.
Однак під час судового слідства було встановлено, що в даній конкретній дорожній ситуації обвинувачений не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода (він рухався з дозволеною швидкістю, транспорт був в належному технічному стані). Суд оцінив дії водія як такі, що не знаходяться в причинному зв’язку із загибеллю пішохода. Тому виходить, що смерть пішохода була б неминучою, навіть за умови тверезого стану водія.
За наслідками судового розгляду кримінальна справа була закрита, але матеріали справи щодо водія були направлені до патрульної поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення, через керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Пізніше він був покараний за це адміністративне правопорушення.
За статтею 286 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність наступає за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження (середньої тяжкості або тяжкі) або смерть потерпілого. Тобто закон чітко визначає, що підставою для такої відповідальності є дія або бездіяльність, котра перебуває в прямому причинно-наслідковому зв’язку із травмами або загибеллю людини. З цього вбачається, що винним буде не будь-який водій, учасник дорожньо-транспортної пригоди. Винний лише той, що дійсно порушив вимоги правил дорожнього руху, внаслідок чого виникло (виїзд на зустрічну смуг, проїзд на забороняючий сигнал та ін.) або стало можливим (не вжиті заходи для гальмування, небезпечний об’їзд та ін.) зіткнення декількох автомобілів чи відбувся наїзд на пішохода.
Таким чином, перебування у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння водія за кермом є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, але не є достатньою підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за наїзд на пішохода.
В даний час суспільство вимагає більш сурового покарання до таких порушників. Неодноразово були запроваджені законодавчі ініціативи щодо криміналізації таких правопорушень, але наразі сам факт перебування водія за кермом в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння не є злочином.